Узагальнення судової практики Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області щодо розгляду клопотань про обрання, продовження, зміну та скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за перше півріччя 2021 року.

Запобіжні  заходи  -  це   заходи   забезпечення   кримінального  провадження,  застосування  яких супроводжується  обмеженням  конституційних  прав і свобод осіб, які підозрюються  (обвинувачуються) у вчиненні  кримінальних правопорушень. Ці  обмеження  стосуються  свободи  пересування  та  вільного  вибору  місця  перебування. 

            Загальною декларацією прав людини (ст. 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість. Статтею 29 встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

             Слідчим суддею в ході досудового розслідування за клопотанням слідчого, яке узгоджене з прокурором, вирішуються питання про застосування таких особливих заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжних заходів, зокрема:

            - домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ст. 181 КПК);

            - тримання під вартою, який є виключним запобіжним заходом й полягає в примусовому утримуванні особи на визначений слідчим суддею і законом період часу у спеціальній установі, й застосовується виключно тоді, коли інші запобіжні заходи не можуть бути достатньо ефективними (ст. 183 КПК). 

            Згідно статистичних даних протягом  першого півріччя 2021 року в провадженні  Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області перебувало 9 клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Всі  клопотання задоволені.

             Так, по кримінальному провадженню 387/132/19 за ч. 1 ст. 317,ч.2 ст.307 КК України  слідчим заявлено відповідне клопотання відносно гр. Т. у зв’язку з підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 317,ч.2 ст.307 КК . Вина підозрюваного підтверджувалася – показами потерпілої, показами свідка, протоколами проведення огляду місця події. Санкція статті - позбавлення волі на строк від 3 до 5 років. Слідчий зазначив, що підозрюваний в подальшому може переховуватися від слідства та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, який не заперечував проти задоволення клопотання та врахувавши, що підозрюваний не працює, характеризується посередньо, однак, має постійне місце проживання прийшов до висновку про задоволення клопотання, що й було зроблено в день його надходження.

 Зазначені рішення в апеляційному порядку не оскаржувалися.

             Як свідчить практика Новоукраїнського районного суду розгляду клопотань сторони обвинувачення у кримінальному провадженні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, значна кількість таких клопотань слідчими суддями задовольняються. За загальним правилом, судді задовольняючи клопотання керуються положеннями КПК України, тобто можна відзначити дві домінуючі підстави для задоволення клопотання: 1) доведена наявність хоча б одного із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; 2) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів, не пов’язаних із триманням під вартою, для запобігання ризиків. Посилання слідчого судді на такі підстави, найчастіше, пов’язане із наявністю не знятої чи не погашеної, у встановленому порядку, судимості підозрюваного, обвинуваченого, що свідчить про загрозу вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відсутністю постійного місця проживання в межах територіальної юрисдикції суду та ін.

             Згідно статистичних даних протягом першого півріччя 2021 року в провадженні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшло -14;

задоволено – 3;

продовжено строк-5;

відмовлено - 1;

застосовано більш м’який вид запобіжного заходу - 1;

залишено без розгляду-0;

повернуто -0;

не розглянуто – 0;

направлено за підсудністю – 4

            Клопотання по кримінальному провадження 387/671/20 відносно гр. Ф., 1978 р.н.,  надійшло 30.07.2020року, в той же день задоволено. Підозра -  ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч.2 ст. 127, ч.1 ст. 309 КК України, санкція - від 4 до 6 років позбавлення волі. Був затриманий 23.05.2019, неодноразово судимий, постійне місце проживання та роботи відсутнє. Свідки та потерпіла в судовому засіданні не заслуховувалися, підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечував. Термін тримання під вартою вказано з урахуванням дня затримання особи. Не оскаржувалося.

             Клопотання по кримінальному провадженню  № 396/407/19 відносно гр. С., 1994 р.н.,  надійшло 18.09.2019, наступного дня  задоволено. Підозра -   ч.2 ст. 185 КК України. Один рік сім місяців  як звільнений по відбуттю строку покарання за ч. 2 ст. 185, постійне місце проживання та роботи відсутнє. Ризики, передбачені ст. 177 КПК є реальними та триваючими, а саме, спроба переховуватися від органів досудового розслідування, суду, вчинення іншого кримінального правопорушення. Свідки в судовому засіданні не заслуховувалися, підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечував. Взяття під варту здійснено в залі суду, строк тримання почався з моменту проголошення ухвали. Не оскаржувалося.

            Залишено без змін і ухвалу слідчого судді про взяття під варту гр. С., якій було висунуто підозру  за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК по кримінальному провадженню        № 657/180/18. При цьому адвокат звернув увагу колегії суддів на те, що підозрювана є людиною  похилого віку та хворіє на гіпертонію. Однак, апеляційна інстанція  підтвердила правильність ухваленого рішення, зокрема, наголосивши про можливість  підозрюваної вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме довести свій злочинний намір щодо позбавлення життя потерпілої і проблеми зі здоров’ям в даному випадку ніяк не можуть слугувати стримуючим фактором.

           Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з’ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов’язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.

            Відповідно до ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування здійснюється з участю підозрюваного.

Виключення з цього правила, передбачене ч. 6 ст. 193 КПК України, згідно якого допускається розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

П’ять клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту  було повернено  органу досудового розслідування з підстав невиконання та втрати законної сили ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, які були ухвалені раніше в рамках цих кримінальних проваджень. Доказів про оголошення підозрюваних в міжнародний розшук не було.

            В  п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України». При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

 Результати узагальнення судової практики свідчать, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням запобіжних заходів, слідчими суддями враховуються як загальні вимоги, які стосуються таких заходів, так і спеціальні вимоги щодо окремих їх різновидів, закріплені у КПК. При цьому судді звертають увагу на те, що відповідні клопотання мають не лише за формою і складовими відповідати вимогам закону, але й бути належним чином обґрунтованими.

Помічник Зарюгіна Я.Ю.