Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УКРАЇНА
НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики розгляду цивільних справ про поділ майна подружжя за 2013 рік
Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області проведено узагальнення щодо розгляду цивільних справ про поділ спільного майна подружжя.
Метою даного узагальнення є недопущення помилок та порушення законодавства суддями під час розгляду справ в категорії спорів, які виникають із сімейних правовідносин, а саме справ про поділ спільного майна подружжя.
ВСТУП
Справи про поділ майна подружжя відносяться до категорії спорів, які виникають із сімейних правовідносин.
Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З урахуванням вимог ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.
За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Враховуючи особливості правозастосування при вирішенні розгляду справ про поділ спільного майна подружжя в рамках цивільного законодавства, районним судом проведено відповідне узагальнення судової практики.
АНАЛІЗ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ
Згідно статистичної інформації в період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2014 року до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшло 9 справ про поділ майна подружжя.
Залишок заяв/справ з попереднього звітного періоду за 2012 рік – 4 справи.
1 – заява була повернута;
З даної категорії справ розглянуто 12 справ, із них:
3 – залишено без розгляду;
4 – задоволено;
2 - задоволено частково;
3 – справи закриті у зв»язку з укладенням мирової угоди;
Залишилися нерозглянутими станом на 01.01.2014 року – 0 справ.
Оскарження рішень / ухвал /Новоукраїнського районного суду.
1 – справа, в якій винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог, станом на січень місяць 2014 року оскаржується в апеляційному порядку і перебуває на розгляді в апеляційному суді Кіровоградської області.
1 – справа, в якій винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскаржувалася в апеляційному порядку. Ухвалою апеляційного суду рішення районного суду залишено без змін.
1- справа, в якій винесено ухвалу про залишення справи без розгляду оскаржувалася в апеляційному порядку. Дана ухвала була скасована, а справа направлена для продовження розгляду в той же суд.
Практика розгляду суддями Новоукраїнського районного суду цивільних справ про поділ майна подружжя за 2013 рік
Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється у три етапи:
1) визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11). Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. У питанні про юридичну долю вкладу до статутного фонду господарського товариства Верховний Суд України відзначає, що той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів, якщо вклад зроблено за рахунок спільного майна подружжя та в інтересах сім'ї (абзац другий пункту 28 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя").
Водночас слід визнати непослідовною позицію ВСУ у відношенні майна приватних підприємств та майна, набутого у результаті здійснення одним з подружжя підприємницької діяльності. З однієї сторони ВСУ робить не безспірний, з огляду на зміст ст. ст. 60, 61 СК висновок про те, що "майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя". З іншої сторони, ВСУ визнає, що другий з подружжя має право на частку одержаних доходів від цієї діяльності. Якщо найвища судова інстанція України визнає зазначене майно об'єктом особистої, а не спільної власності подружжя, то і доходи, одержані за рахунок такого майна, на підставі ст. 58 СК мають вважатися особистою власністю. І лише в тому випадку, коли другий з подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні такого майна, в управлінні цим майном чи догляді за ним суд може поширити на це майно правовий режим спільної сумісної власності (див. коментар до ч. 2 ст. 62 СК);
2) визначення частки у спільному майні;
3) передання у власність за договором або присудження конкретного майна кожному з подружжя.
При проведенні поділу суд враховує не лише інтереси сторін спору - чоловіка та дружини - але й дітей (абзац другий ч. 1 ст. 71 СК). При цьому ВСУ відзначив, що "інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток" (абзац п'ятий пункту 30 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя").
При здійсненні поділу речей, неподільних за своєю природою, слід враховувати положення, викладені у пункті 14 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7, якими встановлено, що квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов (пункт 6 розділу X Правових позицій Верховного Суду України від 26 грудня 2007 р. N 6-3/2007).
Суддями виносилися різні рішення відповідно до діючого законодавства, та зазвичай позови задовольнялися повністю чи частково, за звітний період поширилася практика мирових угод.
Наприклад. Суддя Новоукраїнського районного суду виніс ухвалу про повернення заяви разом з матеріалами, які були повернені позивачці, оскільки не виконані вимоги ухвали без руху, не надано підтверджуючих документів та доказів, не зазначено місцезнаходження спірного майна, в позовній заяві не вказано, яке майно визнається за відповідачем.
Інший приклад. Суддею було винесено ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки позивачка в попередньому судовому засіданні подала заяву про залишення справи без розгляду, оскільки відповідач заявив, що не заперечує проти мирного врегулювання спору шляхом спільного звернення до відповідної ліцінзованої установидля вирішення питання про поділ спільного домоволодіння в натурі.
Інший приклад. Суддя виніс ухвалу про залишення справи без розгляду, посилаючись на п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки позивачка в судове засідання не з»явилася по невідомим суду причинам, про день слухання справи повідомлена судовою повісткою про виклик, продовжені строки розгляду справи минули. Дана ухвала в апеляційному порядку була скасована посилаючись на те, що неявка позивачки була першою, тому суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесувльного права, безпідставно залишив позовну заяву без розгляду. Ухвала була скасована, а справа повернена до того ж суду для продовження розгляду справи. В результаті розгляду даної справи суддя залишив без розгляду справу, оскільки представник позивачки подав заяву про залишення справи без розгляду.
Інший приклад. Суддями Новоукраїнського районного суду винесено 4 рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідачі підтримували позовні вимоги і як такого спору не виникало. Спільне часткове майно в більшості випадках – жилі будинки, земельні ділянки. Дані рішеня не оскаржувалися.
Інший приклад. Суддями Новоукраїнського районного суду винесено 3 ухвали про затвердження мирової угоди, яка була прийнята судом відповідно до п.4 ч.1 ст.205 ЦПК України та про закриття справ, так як сторони до укладення мирової угоди дійшли добровільно з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок та стосується лише прав та обов»язків сторін та предмета позовних вимог.
Відповідно до ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Інший приклад. Суддею задоволено частково позовні вимоги, виділивши спільне майно між позивачем та відповідачем, керуючись ст.ст.69-72 СК України, 372,365 ЦК України, п.23,24 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Дане рішення оскаржувалося в апеляційному порядку відповідачем, але було залишене без змін колегією Апеляційного суду.
Слід зазначити, що по справам призначалися та проводилися експертизи: судова будівельно-технічна, судова товарознавча, судова автотоварознавча.
ВИСНОВКИ:
За результатами даного узагальнення встановлено, що протягом 2013 року до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшло 9 цивільних справ про поділ майна подружжя. На розгляді в суді в 2013 році перебувало 12 справ про поділ спільного майна подружжя, які до кінця звітного періоду були розглянуті. З яких 6 справ задоволено, в тому числі частково, 3 справи затверджені мировими угодами та закриті, 3 справи залишені без розляду.
В порівнянні з 2012 роком в 2013 році надійшло більше справ даної категорії протягом звітного періоду, адже в 2012 році надійшло лише 4 справи, з яких жодного винесеного рішення про задоволення чи відмовлення позовних вимог.
За результатами узагальнення можна зробити висновок, що протягом 2013 року по категорії справ про поділ майна подружжя в більшості випадках виносилися рішення про повне чи часткове задоволення позову. В більшості випадках майно, яке розподілялося – жилі будинки, земельні ділянки. Також в 2013 році в порівнянні з 2012 роком більше було затверджено мирових угод: в 2013 році – 3 справи, в 2012 році – лише одна справа.
По даній категорії справи призначалися та проводилися експертизи: судова будівельно-технічна, судова товарознавча, судова автотоварознавча.
Пропонується дане узагальнення обговорити на зборах суддів Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області та обговорити ключові та проблемні питання.
Вик. Науменко Я.А.
_03_03.png)
