Узагальнення судової практики щодо перегляду Апеляційним судом Кіровоградської області судових рішень упродовж 1 півріччя 2016 року, винесених суддями Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.

 Узагальнення

судової практики

щодо перегляду Апеляційним судом Кіровоградської області

судових рішень упродовж 1 півріччя 2016 року,

винесених суддями Новоукраїнського  районного суду

Кіровоградської  області.

На виконання плану роботи суду на 1 півріччя 2016 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області проведено узагальнення судової практики щодо перегляду Апеляційним судом Кіровоградської області судових рішень упродовж 1 півріччя 2016 року, винесених суддями Новоукраїнського  районного суду Кіровоградської  області.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад здійснення правосуддя визначає забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.  У контексті положень ч.1,2 ст.55, п.8 ч.3 ст.129 Конституції апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на звернення до суду. 

Згідно ст. 291 ЦПК України Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.  Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

  З метою однакового та правильного застосування Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ в апеляційному порядку  були надані роз’яснення в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

    Проте, у травні-липні 2010 року в Україні була проведена судова реформа з метою, зокрема, забезпечення права на справедливий суд відповідно до вимог ст.6  Європейської Конвенції про захист прав людини.  07.07.2010 року був прийнятий Закон України «Про судоустрій та статус суддів» №  2453-У1, яким внесені зміни в Цивільний процесуальний Кодекс України, в тому числі і в главу 1 розділу У  «Апеляційне провадження». Пізніше були внесені зміни в ЦПК України Законами: № 2677-У1 від 04.11.2010 року, № 2979-У1 від 03.02.2011 року, № 4176-У1 від 20.12.2011 року, № 3674-У1 від 08.07.2011 року, № 4176 –У1 від 20.12.2011 року та іншими.

    У зв’язку із змінами, внесеними до ЦПК, на практиці виникають помилки при  застосуванні процесуальних норм права  під час розгляду справ в апеляційному порядку та питання, які потребують відповідних роз’яснень або законодавчого врегулювання.

 Апеляційним судом Кіровоградської області за 1 півріччя 2016 року за апеляційними скаргами переглянуто 27 судових рішень, винесених суддями Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області, з них:

10 рішень – залишено без змін;

2 рішення – змінено;

11 рішень  - скасовано;

1 рішення – скасовано частково;

1 рішення – відмовлено у відкритті апеляційного оскарження;

2 рішення – повернення апеляційної скарги скаржнику.

Із наведених скасованих рішень суду, системною помилкою можна визнати повернення позовних заяв на стадії відкриття провадження у зв»язку з тим, що згідно адресних довідок відповідач на території Новоукраїнського району Кіровоградської області не зареєстрований, але апеляційною інстанцією така позиція визнана не вірною.

Так, наприклад, ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області по справі № 396/2767/15-ц від 21.12.2015 року позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» до Кривохижого Валерія Георгійовича про стягнення заборгованості повернуто позивачу для подачі до належного суду в зв»язку з тим, що згідно довідки Новоукраїнського РС УДМС в Кіровоградській області на обліку АДБ Новоукраїнського РС УДМС відповідач не значиться. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.04.2016 року – скасовано ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2015 року з передачею питання про відкриття провадження у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до Кривохижі В.Г. про стягнення заборгованості на новий розгляд в той же суд. Підставою скасування ухвали стало те, що останньою відомою адресою реєстрації Кривохижі В.І. є Новоукраїнський район с. Рівне вул. Дімітрова, 10. Тобто, банк пред»явив позов до відповідача за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання.

Аналогічні недоліки мали місце у справі № 396/145/16-ц за позоввом ПАТ КБ Приватбанк до Сердюченко Галини Михайлівни про стягнення заборгованості.

Аналіз судової практики з розгляду цивільних справ в апеляційному порядку свідчить про певні труднощі в застосуванні положень ст.293 ЦПК України, яка передбачає перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 було надано роз’яснення  про те, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, зазначені в статті 293 ЦПК відповідно до буквального змісту кожного із пунктів.

 Проте, на даний час це роз’яснення не може прийматись до уваги у зв’язку з  рішеннями Конституційного Суду України від 27 січня 2010 р. № 3 рп-2010 у справі про апеляційне оскарження ухвал суду, від 28 квітня 2010 р. № 12рп/2010 у справі про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду та від 8 липня 2010 р. № 18-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина Слободянюка Івана Івановича щодо офіційного тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129, в яких Конституційний      Суд України підтвердив свою позицію стосовно того, що оскарженню підлягають усі ухвали суду, за винятком тих випадків, коли це заборонено законом.

    Текст статті 293 ЦПК до цього часу не приведено у відповідність із Конституцією (ст.129) та прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини щодо забезпечення права на апеляційне оскарження рішень.

   Стаття 293 ЦПК містить 33 пункти, які стосуються оскарження ухвал окремо від рішення суду.

Більш чітке і конкретне викладення змісту статті 293 ЦПК України з приведенням її у відповідність з Конституцією України забезпечить правильний та однаковий підхід до застосування цієї норми процесуального права.

Скасовані та змінені судові рішення, які розглянуті в апеляційному порядку протягом 1 півріччя 2016 року систематично обговорювались на оперативних нарадах та зборах суддів Новоукраїнського районного суду з метою недопущення помилок в майбутньому.

Висновки:

 Роз’яснення з питань застосування процесуальних норм, які є результатом узагальнення судової практики, мають важливе значення для формування єдиної практики тлумачення та застосування законодавства судами України та сприяють запобіганню та усуненню судових помилок.

     У зв’язку з внесеннями змін в ЦПК України, неодноразово Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ надавались роз’яснення щодо застосування деяких процесуальних норм в інформаційних листах, але необхідним  є розкриття цих питань у відповідній постанові Пленуму, а також їх законодавче врегулювання у перелічених в узагальненні випадках.

Суддя Новоукраїнського районного суду                        А.А. Русіна

Помічник судді                                                            Д.О. Фортинський